Яку роль відіграє сертифікат у працевлаштуванні і на що "купується" працедавець

Сертифікат, як важлива складова навчального процесу, підтверджує той факт, що сертифікований проходив навчання в певному навчальному закладі. І, чим відоміший заклад чи викладач закладу, тим вагомішим є його сертифікат.

Записатись на курси масажу

В даній статті мова піде про свідоцтва та сертифікати, котрі ми отримуємо після закінчення навчальних курсів або відвідування семінарів з масажу та інших мануальних практик.
Сертифікат, як важлива складова навчального процесу, підтверджує той факт, що сертифікований проходив навчання в певному навчальному закладі. І, чим відоміший заклад чи викладач закладу, тим вагомішим є його сертифікат.
Наявність сертифікату надає можливість працевлаштування, так як потенційний працедавець вимагатиме певного підтвердження нашої кваліфікації. Індивід, не володіючий таким папірцем, навряд чи може розраховувати на таку розкіш, як працевлаштування в той чи інший офіційний заклад.
Наразі це все щодо важливості сертифікату.

Щодо ліцензованих сертифікатів (МОН / МОЗ України). Виглядає досить вагомо. Та працедавець усвідомлює, що ліцензію надано не самому власнику сертифікату, тобто нам, а, власне, навчальному закладу чи викладачам навчального закладу. Тож, для нас ця вагомість, виходить, не більше, ніж фікція.
Перевагу тут матиме, швидше, наша особиста (медична) освіта або професійні здобутки.

Щодо українських сертифікатів міжнародного взірця за кордоном. Нові стандарти диктують нові правила. На ринку освіти з’являються сертифікати двома мовами – українською та англійською (як міжнародною). Чи говорить нам цей факт про те, що наші сертифікати розглядаються за кордоном, як дієвий документ з наданою юридичною силою?
На жаль, це не зовсім так. Будь-який документ (сертифікат, диплом, атестат), виданий в Україні, потребує процедури легалізації – формального підтвердження, що включає апостиль, нострифікацію.
Хоча не все так складно, як звучить.
Україна є членом Лісабонської конвенції про визнання кваліфікацій вищої освіти в ЄС, а також членом Гаазької конвенції про спрощену процедуру легалізації документів.
У 89 країнах для визнання нашого документу необхідний апостиль – спеціальний штамп країни - учасниці Гаазької конвенції.
Деякі країни (здебільшого, це країни СНД) підписали Мінську угоду, згідно з котрою апостиль не є необхідним. А от Чехія, наприклад, вимагає лише переклад документів акредитованим перекладачем при посольстві, що не потребуватиме подальшого нотаріального засвідчення. Польща ж вимагає, перекладу документів польським присяжним перекладачем.
Також нам можуть запропонувати пройти додаткове навчання для підтвердження нашої кваліфікації.

НА ЩО Ж, ВСЕ-ТАКИ, ЗВЕРТАЄ УВАГУ ПРАЦЕДАВЕЦЬ?

Важливо сказати, що вже з перших хвилин співбесіди працедавець визначиться в степені зацікавленості нами і в готовності приділити нам максимум уваги. Тут часто діють особисті фактори чи вподобання, та деякі фактори можна сміливо узагальнити.

Насамперед, це наш зовнішній вигляд та уміння грамотно спілкуватись. Адже спілкуватись масажисту доводиться багато.

Наша (не надмірна) впевненість в собі надає впевненості в нас й самому працедавцю. Завжди краще самому взятись розповідати про свої таланти.

Лаконічність, бесіда в рамках справи без відхилень на особисте, професійна термінологія.
Це те, чого очікуватиме від нас працедавець в роботі з клієнтами, а також і сам клієнт.

Медична або інша спеціальна освіта, ясне розуміння своєї справи, знання анатомії і фізіології людини. Тут без коментарів.

Грамотне володіння популярними техніками масажу (демонстрація). І чим їх більше в нашому арсеналі, тим більше закладів відчиняють перед нами двері.
Під час демонстрації наших навичок краще озвучувати свої дії і їх ціль.

І, на кінець, сертифікат чи свідоцтво, що засвідчує наше офіційне навчання. До речі, його часто пропонують повісити на стіну в кабінеті для того, щоб клієнт закладу міг пересвідчитись, що тут працює фахівець.